Баннер
Баннер

Подписаться на рассылку

Зарегистрированные пользователи первыми узнают о главных новостях нашего сайта!
Баннер

Документация и бланки

ОБЩЕПРИНЯТЫЕ БАЗОВЫЕ И ТИПОВЫЕ ДОКУМЕНТЫ:
ДОКУМЕНТЫ ИЗ ЛИЧНОЙ ПРАКТИКИ ОТЛИЧНО, ЗАРЕКОМЕНДОВАВШИЕ СЕБЯ В РАБОТЕ:

 

gerb

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСАХ


 ЗАТВЕРДЖУЮ Перший заступник Голови Держкомзему України А.М. Третяк 18.05.1998 ТЕХНІЧНІ ВКАЗІВКИ щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб на забудованій території у населених пунктах 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Технічні вказівки щодо визначення меж земельних ділянок спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб у населених пунктах (далі - Технічні вказівки) розроблені в розвиток основних положень кадастрового землеустрою, є складовою системи нормативно-методичних матеріалів по виконанню робіт із землеустрою в населених пунктах і спрямовані на формування об'єктів земельної власності через встановлення правового статусу земельних ділянок. 1.2. Технічні вказівки визначають юридичні та технічні правила встановлення меж земельних ділянок спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб в існуючій забудові з метою створення інформації для реєстрації земельних ділянок і прав на них та визначення вартості землі і нормативів оподаткування земельної власності. 1.3. В основу Технічних вказівок покладені: Земельний кодекс України ( 561-12 ); Закон України "Про основи містобудування" ( 2780-12 ); постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. N 15 ( 15-93-п ) "Про порядок ведення державного земельного кадастру"; постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. N 224 ( 224-93-п ) "Про містобудівний кадастр населених пунктів"; Державні будівельні норми України ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень"; Державні будівельні норми України ДБН Б.1-1-93 "Порядок створення і ведення містобудівних кадастрів населених пунктів"; Порядок складання плану земельно-господарського устрою населеного пункту, затверджений наказом Мінбудархітектури та Держкомзему України від 24 вересня 1993 р. N 158/61 ( z0152-93 ); Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або у спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затверджене наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держкомжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 5 квітня 1996 р. N 31/30/53/396 ( z0203-96 ); Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів, затверджене наказом Держкомзему від 26.08.97 N 85 ( z0522-97 ); Вказівка Держкомзему від 16.02.98 N 9 "Про створення єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру"; Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення і населених пунктів, затверджений наказом Держкомзему, Держкоммістобудування, Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук від 27.11.95 N 76/230/325/150 ( z0427-95 ); Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів ( z0379-96 ); Інші чинні в Україні нормативні документи щодо відведення земельних ділянок. 1.4. Технічні вказівки визначають порядок формування об'єктів земельної власності - земельних ділянок та їх складових і регламентують: механізм визначення розмірів земельних ділянок різного функціонального призначення; правила встановлення реальної та ідеальної земельної частки у спільній частковій власності, об'єктів сервітутів та обмежень; систему землевпорядних заходів щодо встановлення та впорядкування меж земельних ділянок в існуючій забудові; організацію робіт з встановлення меж земельних ділянок спільної часткової власності. 1.5. Основні поняття і визначення: Власність на землю - належність державі, територіальним громадам, юридичним особам і громадянам земельної ділянки з правом володіння, користування та розпорядження нею. Власник земельної ділянки - юридична особа, громадянин, які володіють сукупністю трьох правомочностей на власність: володіння, користування, розпорядження. Право на земельну ділянку - вся сукупність прав на землю у відповідності із Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Земельним кодексом України ( 561-12 ) та іншими законами і законодавчими актами, включаючи обтяження. Державна власність на землю - власність на земельні ділянки, якими згідно закону розпоряджаються органи державної влади. У відповідності із статтею 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ) об'єктами державної власності управляє Кабінет Міністрів України відповідно до закону. Комунальна власність на землю - власність на землю територіальних громад сіл, селищ, районів у містах, земельні ділянки спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Власність на землю юридичних осіб - власність на земельну ділянку, право на яку набувається і реалізується юридичними особами (стаття 14 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Земельна ділянка - ділянка землі, на яку розповсюджуються гомогенні права власності і яка являє собою єдину власність, має фіксовані межі та характеризується певним місцем розташування, природними властивостями, фізичними параметрами, правовим і господарським статусом та іншими характеристиками, які є її суттєвими складовими. Формування земельної ділянки об'єкта земельної власності - встановлення технічних і економічних характеристик, правового статусу, опис та індивідуалізація об'єкта земельної власності, внаслідок чого вона отримує характеристики, які дають змогу виділити її серед інших земельних ділянок, формування земельної ділянки як об'єкта земельної власності завершується присвоєнням їм кадастрового номера. Відчуження земельної ділянки - передача земельної ділянки у власність іншій фізичній чи юридичній особі. Відчуження є платне (купівля-продаж) і безплатне (дарування, спадщина). Відчуження може здійснюватись і в примусовому порядку за вироком суду. Кадастровий землеустрій - заходи по збору, узаконення, реєстрації і розповсюдження інформації про власність, вартість землекористування в населених пунктах, які є необхідними при здійсненні та реалізації політики в галузі раціонального використання земельних ресурсів. Аналітична площа земельної ділянки - площа проекції межі ділянки на площину проекції, в якій встановлена геодезична система координат. Аналітична площа визначається за координатами кутів поворотів межі земельної ділянки. Фізична площа земельної ділянки - площа земельної поверхні в межах ділянки з урахуванням нерівностей фізичної поверхні землі: схилів, ярів, пагорбів, западин тощо. Межа - наземні матеріальні рубежі, які позначають межі земельної ділянки, або умовна лінія на поверхні, яка розділяє дві проінвентаризовані ділянки. Спільна межа - межа, при якій точна лінія, що розмежовує ділянки, не встановлюється. Встановлення меж - процес закріплення в правовому документі меж власності із узгодженою і зареєстрованою точною лінією розмежування. Правоустановлюючий документ - документ, що підтверджує право власності фізичних чи юридичних осіб на земельні ділянки (державний акт). Землеволодіння - форма здійснення прав на землю. Землекористування - вид використання землі, з врахуванням покриву її поверхні. Сервітут - право обмеженого користування чужою земельною ділянкою або її частиною, яке полягає в здійсненні проїзду чи проходу по чужій землі, прокладанні лінійних споруд, ліній передач тощо. Термін "сервітут" походить від латинського слова "servire", що означає - обслуговувати. Земельний сервітут обмежує право власності на земельну ділянку і є безстроковим. Спільна часткова власність - власність, право на яку мають дві і більше фізичні та (або) юридичні особи з визначенням у правоустановлюючих документах розміру часток власності кожного співвласника. Якщо суб'єктами власності виступають лише фізичні особи, то в цьому разі об'єкт власності перебуває у спільній частковій приватній власності; якщо суб'єктами власності виступають фізичні та юридичні особи, то об'єкт власності перебуває у спільній частковій власності. Розмір частки у спільній частковій приватній власності визначається у відповідності із Земельним кодексом України ( 561-12 ) в порядку землеустрою, за згодою її учасників або за рішенням суду, якщо такої згоди не досягнуто. Спільна сумісна власність на земельну ділянку - власність на землю, право на яку мають двоє або більше фізичних та юридичних осіб, без визначення розміру частки кожного суб'єкта власності (співвласників). Спільна сумісна власність передбачає рівність часток власності кожного суб'єкта власності земельної ділянки. Розмір частки може бути визначено лише тоді, коли спільна сумісна власність ліквідується і замість неї створюється спільна часткова власність або особиста. Право на спільну сумісну власність на землю підтверджується правоустановлюючим документом (державним актом), де вказується прізвище, ім'я та по батькові всіх співвласників, незалежно від їх віку, і прізвище та ініціали уповноваженого власника земельної ділянки. Суб'єкти спільної сумісної власності на земельну ділянку володіють, користуються і розпоряджаються нею на рівних правах і умовах за взаємною згодою. 2. ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА ТА ЇЇ СКЛАДОВІ 2.1. Поняття земельної ділянки є базовим поняттям земельного права та землеустрою в населених пунктах. 2.2. Розміри земельних ділянок та їх компонентів обумовлюються функціональним використанням (призначенням) і обґрунтовуються раціональним (ефективним) використанням землі, будівельними, протипожежними, санітарними та іншими нормами з урахуванням придатності та цінності території населеного пункту. 2.3. Розмір земельної ділянки характеризується фізичною та аналітичною площами. В правоустановлюючих документах наводиться аналітична площа земельної ділянки. 2.4. Земельні ділянки можуть бути подільними та неподільними. Подільними земельними ділянками є такі, що без порушення їх сутності (втрати істотних складових) можуть бути поділені на реальні земельні частки, кожна з яких після поділу утворює нову земельну ділянку, здатну забезпечити нормативні вимоги щодо забудови або іншого її використання. Неподільними земельними ділянками є такі, що складаються з ідеальних земельних часток і не можуть поділені в натурі (на місцевості) без шкоди для їх раціонального використання. 2.5. Надземний та підземний простір земельної ділянки. Межі земельної ділянки поширюються на підземний та наземний простір, який власник земельної ділянки вправі використовувати на свій розсуд, якщо інше не передбачене чинним законодавством ("Про надра" ( 132/94-ВР ), "Про використання повітряного простору" тощо) та не порушує прав інших осіб. 3. МЕХАНІЗМ ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРІВ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК РІЗНОГО ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 3.1. Розміри земельних ділянок різного функціонального використання в існуючій забудові визначаються виходячи з необхідності забезпечення умов експлуатації розташованих на них будинків, будівель, споруд, насаджень на підставі дотримання встановлених будівельних, протипожежних і санітарних норм у відповідності з цільовим призначенням цих ділянок, а також раціонального використання суміжних ділянок. Для кожної земельної ділянки має бути вказано її функціональне використання, на основі якого визначається нормативний розмір земельної ділянки. При поліфункціональному використанні земельної ділянки її розмір визначається з урахуванням нормативів, встановлених для кожного виду використання окремо. Нормативні параметри, які визначають розміри земельних ділянок, наданих під житлову, громадську та промислову забудову, подані у додатку 1. Розміри земельних ділянок під об'єктами, що не зазначені в додатку 1, визначаються відповідно до затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою. 3.2. Земельна ділянка може включати компоненти, які забезпечують її функціональну цілісність: - територію під будинками (будівлями, спорудами); - господарські та інші майданчики; - шляхи, проїзди та тротуари; - озеленені території; - замкнуті водні простори (при наявності) і т. п. Ряд з цих елементів нормується за питомими розмірами та відстанню до будинків, будівель і споруд, а також до ліній регламентації, які впливають на визначення граничних розмірів земельних ділянок в залежності від загальної площі основних, обслуговуючих та допоміжних будівель і споруд, їх поверховості та взаєморозміщення. 3.3. До комплексу нормативних параметрів, що визначають розміри земельної ділянки, також відносяться: коефіцієнт забудованості, частка озеленених та відкритих просторів, які встановлюються відповідно до цільового призначення ділянки і диференціюються в залежності від цінності території. 4. ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСТОК У СПІЛЬНІЙ ЧАСТКОВІЙ ВЛАСНОСТІ, ОБМЕЖЕНЬ ТА СЕРВІТУТІВ 4.1. Земельна ділянка може бути об'єктом прав однієї чи декількох осіб. Множинність суб'єктів виникає при спільному використанні земельної ділянки або в разі обтяження земельної ділянки правами третіх осіб. 4.2. Розмір земельної частки визначається проектом землеустрою, за угодою між співвласниками майна, за рішенням суду з врахуванням розміру часток їх власності на нерухоме майно або за рішенням органу місцевого самоврядування. 4.3. В межах земельної ділянки можуть бути виділені реальні або ідеальні земельні частки. Реальна частка - це частина ділянки, межі якої можуть бути встановлені в натурі (на місцевості) і розмір якої дозволяє утворити нову земельну ділянку без втрати її сутності. Ідеальна частка не може бути встановлена в натурі без втрати її сутності. Її величина виражається дробом від розміру земельної ділянки. Незалежно від того, чи є земельна частка реальною або ідеальною, їй притаманні всі властивості, характерні для земельної власності. 4.4. В разі обтяження земельної ділянки правами третіх осіб та обмеження прав власника земельної ділянки встановлюються межі поширення цих обтяжень та обмежень - на ділянку в цілому або на її частину. 4.5. Межі поширення дії прав третіх осіб відображаються у вигляді об'єктів сервітуту згідно класифікатора, який застосовується в земельно-реєстраційній системі. Сервітути встановлюються у відповідності із чинним законодавством, рішеннями органів державної влади та місцевого самоврядування, в порядку землеустрою та договорами (угодами) між власниками суміжних ділянок, рішенням суду. 4.6. Обмеження прав власника земельної ділянки щодо її використання встановлюється згідно класифікатора, який застосовується в земельно-реєстраційній системі. Зони з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до законів України, державних будівельних, санітарних та протипожежних норм в порядку землеустрою. 4.7. Об'єкти сервітутів та зон з особливим режимом використання земель повинні мати конкретний опис із зазначенням площі земельної частки, до якої вони відносяться. Межі цих об'єктів можуть бути відображені на плані земельної ділянки без їх встановлення в натурі (на місцевості). 5. ФОРМУВАННЯ МЕЖ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК СПІЛЬНОЇ ЧАСТКОВОЇ ВЛАСНОСТІ ФІЗИЧНИХ І ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В ІСНУЮЧІЙ БАГАТОПОВЕРХОВІЙ ЗАБУДОВІ 5.1. Система землевпорядних заходів щодо визначення прав власності на землю, обмежень, сервітутів і меж земельних ділянок в існуючій забудові включає розробку: плану земельно-господарського устрою (зонування цільового використання земель); проекту визначення меж земельних ділянок спільної власності фізичних та юридичних осіб або проекту відведення земельних ділянок; підготовка документів, що посвідчують право власності або право користування землею; проведення державної землевпорядної експертизи; реєстрація земельних ділянок, прав на них, обмежень та сервітутів. 5.2. Визначення меж земельної власності в існуючій забудові, узаконення (визнання) прав на земельні ділянки здійснюється на підставі розроблених та затверджених проектів землеустрою з урахуванням існуючої кадастрової інформації про землю та додержанням вимог щодо експлуатації будівель і споруд, а також за рішенням відповідних органів. Проект визначення меж земельних ділянок спільної власності фізичних та юридичних осіб може передбачати: - розмежування та об'єднання земельних ділянок; - удосконалення зовнішніх меж земельних ділянок; - узаконення (визнання) прав власності на землю; - встановлення обмежень та сервітутів у відповідності висновків органу містобудування та інших державних органів. 5.3. Розмежування полягає в поділі земельної ділянки, яка складається з реальних земельних часток, на дві чи більшу кількість земельних ділянок або в розподілі земельної ділянки за рівнями: наземний, підземний та надземний. В цьому випадку межі земельних ділянок для кожного рівня встановлюються окремо і права на землю закріплюються за різними власниками. Земельна ділянка, необхідна для розміщення та обслуговування будинку (будівлі, споруди), який перебуває у власності декількох осіб, розподілу в натурі (на місцевості), не підлягає і належить цим особам на праві спільної (часткової або сумісної) власності. При цьому видається один правовстановлюючий документ, до якого додається перелік співвласників (співкористувачів) із зазначенням їх земельних часток. 5.4. Суміжні земельні ділянки можуть бути об'єднані в одну земельну ділянку, в результаті чого права на ділянки, що були об'єднані, анулюються і оформляється право на нову ділянку. При цьому права та обов'язки, що були встановлені для первісних ділянок, можуть залишитися незмінними стосовно нової ділянки. Забудована територія, окремі елементи якої (проїзди, тротуари, майданчики для господарських цілей та інше) створювалися для спільного обслуговування групи будинків, об'єднується в одну земельну ділянку, яка належить власникам будинків на правах спільної (часткової або сумісної) власності з обов'язковим встановленням реальних та (або) ідеальних земельних часток. 5.5. Удосконалення зовнішніх меж земельних ділянок здійснюється за згодою їх власників та інших осіб, майнові інтереси яких пов'язані з цими ділянками (орендарів, заставоутримувачів тощо). Якщо при удосконаленні меж зміна площі кожної з земельних ділянок не перевищує 6 %, то вважається, що земельна власність залишилася незмінною і права власників не анулюються. Якщо зміна площі земельних ділянок перевищує 6 %, то цей факт розглядається як скасування старої та утворення нової земельної ділянки, про що готується новий розпорядчий документ на право власності (користування) землею. 5.6. Встановлення меж земельних ділянок, розташованих в одному кварталі, доцільно провадити одночасно для всіх ділянок. Встановлення меж окремої земельної ділянки може здійснюватися лише у випадках її поділу на декілька нових або при об'єднанні суміжних ділянок чи удосконаленні їх спільної межі. Якщо встановлення меж земельної ділянки призводить до ущемлення інтересів суміжних землекористувачів (неможливість проїзду, проходу до шляхів загального користування, підключення до інженерних комунікацій тощо), то у висновках відповідних державних органів в обов'язковому порядку зазначаються обмеження та сервітути. У спільній частковій власності на землю можуть бути встановлені юридичні межі. Юридична межа - це повітряна площина, яка визначає, де умовно закінчується власність одного землеволодільця і починається власність другого землеволодільця. Вона на місцевості не закріплюється. 5.7. Будь-які зміни прав власності на землю та меж земельних ділянок, пов'язані з їх об'єднанням чи поділом, реєструються в земельно-кадастрових документах в установленому порядку. 6. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ З ВИЗНАЧЕННЯ МЕЖ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК СПІЛЬНОЇ ЧАСТКОВОЇ ВЛАСНОСТІ ФІЗИЧНИХ І ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В ІСНУЮЧІЙ ЗАБУДОВІ 6.1. Організація робіт по визначенню меж земельних ділянок спільної дольової власності фізичних і юридичних осіб в існуючій забудові передбачає розробку та затвердження проектів землеустрою земельно-кадастрової одиниці. 6.2. Проект землеустрою розробляється з врахуванням вимог затвердженого у встановленому порядку плану земельно-господарського устрою та іншої землевпорядної або проектно-технічної документації, яка визначає розміри земельних ділянок та їх правовий статус у відповідності із технічним завданням. 6.3. Замовником проекту землеустрою виступають відповідні органи місцевого самоврядування або за їх дорученням - відповідні виконавчі комітети, управління земельних ресурсів та юридичні або фізичні особи. Завдання на розробку проекту розробляється замовником за участю землевпорядних органів та органів архітектури. 6.4. Підготовчі роботи з розробки проекту поділу території включають в себе натурні обстеження та аналіз даних державного земельного кадастру, матеріалів відповідної землевпорядної документації, генеральних планів, проектів детального планування, чергових кадастрових планів, виконавчих зйомок, опорних історико-архітектурних планів, рішень про встановлення зон з особливим режимом використання земель, топографогеодезичних матеріалів, даних інвентаризації земель населеного пункту. 6.5. Розробка проекту включає техніко-економічне обгрунтування розмірів та меж земельних ділянок, визначення прав власності, встановлення об'єктів сервітутів та зон з особливим режимом використання земель, опис їх меж. До складу проекту входять: - проектний план меж земельних ділянок спільної дольової власності в межах мікрорайону (кварталу); - кадастровий план; - текстовий матеріал - пояснювальну записку з описом обмежень та сервітутів. 6.6. Проект землеустрою підлягає державній землевпорядній експертизі і затверджується відповідними органами у відповідності з діючим законодавством. 6.7. Після затвердження проекту землеустрою межі визначених проектом земельних ділянок переносяться в натуру (на місцевість) і закріплюються межовими знаками встановленого зразка. На підставі встановлених в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок видаються документи, що посвідчують права на землю. 6.8. Розробку проектів землеустрою виконують державні та інші землевпорядні організації. Фінансування розробки проекту землеустрою, а також пов'язаних з ним геодезичних вишукувальних робіт здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету, фізичних і юридичних осіб. Додаток 1 НОРМАТИВНІ ПАРАМЕТРИ, які визначають розміри земельних ділянок, наданих під житлову та громадську забудову Таблиця 1.1. Нормативні параметри, які визначають розміри земельних ділянок, наданих під житлову забудову (ДБН 360-92*) ------------------------------------------------------------------- | Об'єкт |Розмір земельної | Санітарні розриви, м | | |ділянки в кв.м та| | | |кількість ділянок | | | | на 1 га, кв.м | | |----------------+------------------+-----------------------------| |Садибний |1000 кв.м / 8-9 |1. Не менше 1 м від бічної | |будинок | (макс.) |межі ділянки і стіною | | | |житлового будинку або | | |600 / 13 - 15 |господарської будівлі. | | | |2. Не менше 15 м між довгими | | |500 / 16 - 17 |сторонами житлових будинків | | | |та між довгими сторонами і | | |400 / 19 - 21 |торцями з вікнами із житлових| |----------------+------------------|кімнат (для 2-, 3-поверхової | |Садибний |300 / 24 - 27 |забудови). | |будинок | |3. Не менше висоти 9-, 16- | |(блокований) |200 / 32 - 38 |поверхового будинку між | | | |садибним будинком і довгою | | |150 / 40 - 49 |стороною 9-, 16-поверхового | | | |будинку. | | | |4. Не менше 15 м від вікон | | | |дому до майданчика для | | | |компосту, дворової вбиральні | | | |та очисних споруд каналізації| | | |та не менше 12 м - до сараю | | | |для утримання худоби і птиці.| | | |5. В сільській місцевості | | | |житлові будинки треба | | | |розміщувати з відступом від | | | |красної лінії вулиць: | | | |магістральних - не менше 6 м,| | | |житлових - не менше 3 м. | |----------------+------------------+-----------------------------| |Багатоквартирний| 30,1 - 23,3 |Не менше 15 м між довгими | |будинок: до 3 | кв.м/чол. |сторонами житлових будинків | |поверхів | |та між довгими сторонами і | |----------------+------------------|торцями з вікнами із житлових| |4 - 5 поверхів | 20,2 - 17,0 |кімнат. Не менше 20 м між | | | кв.м/чол. |довгими сторонами житлових | |----------------+------------------|будинків та не менше 15 м між| |6 - 8 поверхів | 15,3 - 13,9 |довгими сторонами і торцями з| | | кв.м/чол. |вікнами із житлових кімнат. | |----------------+------------------| | |9 - 12 поверхів | 12,2 - 12,0 | | | | кв.м/чол. | | ------------------------------------------------------------------- "Землевпорядний вісник", N 3, 1998 р. Джерело: uazakon.com

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

u14.jpg

Юмор

PR-CY.ru