Баннер
Баннер

Подписаться на рассылку

Зарегистрированные пользователи первыми узнают о главных новостях нашего сайта!
Баннер

Документация и бланки

ОБЩЕПРИНЯТЫЕ БАЗОВЫЕ И ТИПОВЫЕ ДОКУМЕНТЫ:
ДОКУМЕНТЫ ИЗ ЛИЧНОЙ ПРАКТИКИ ОТЛИЧНО, ЗАРЕКОМЕНДОВАВШИЕ СЕБЯ В РАБОТЕ:

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ІЗ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ

 

ЛИСТ

 

від 16.04.2008 р. N 14-17-12/3882

 

Харківській обласній громадській організації "Центр підтримки реформ"

вул. Полтавський шлях, 52, офіс 47, м. Харків, 61052

Державний комітет України із земельних ресурсів за зверненням народного депутата України Герасим'юк О. В. від 06.03.2008 N 89 розглянув ваш лист від 13.02.2008 N 02-29, в якому поставлені питання стосовно земельних часток (паїв). По кожному окремому поставленому вами питанню надаємо наступні відповіді та роз'яснення.

До першого питання.

Земельне законодавство не містить чіткого визначення поняття земельної частки (паю).

При розумінні суті поняття "земельна частка (пай)" насамперед слід керуватися існуючим законодавством, і зокрема враховувати статтю 25 та Перехідні положення Земельного кодексу України, Перехідні положення Закону України "Про оренду землі", Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указ Президента України від 08.08.95 N 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", постанову Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 N 122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)", постанову Кабінету Міністрів України від 12.10.95 N 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)".

Указом Президента України від 08.08.95 N 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" при паюванні земель передбачено визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Окрім земельних часток (паїв) утворених внаслідок паювання земель сільськогосподарських підприємств яким вони належали на праві колективної власності, слід враховувати статтю 25 Земельного кодексу України (далі - Кодекс), якою передбачається передача земельних часток (паїв) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств.

До другого питання.

Відповідно до статті 79 Кодексу, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Враховуючи статтю 3 Указу Президента України від 08.08.95 N 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та вимоги форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.95 N 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства (пункти 16, 17 Перехідних положень Кодексу).

Відповідно до статей 125 та 126 Кодексу, право власності на земельну ділянку особи виникає після одержання та державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

Отже, громадяни - власники земельних часток (паїв) не можуть вважатися власниками земельних ділянок.

До третього питання.

Власники земельної частки (паю) мають право на виділення їх у натурі (на місцевості) та набуття прав власності на виділені в натурі (на місцевості) земельні ділянки відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі - Закон).

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (стаття 3 Закону).

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється державними та іншими землевпорядними організаціями, які отримали в установленому законом порядку ліцензії на проведення землевпорядних робіт, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом (стаття 7 Закону).

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (стаття 9 Закону).

Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 N 122.

Документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає:

проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Державній землевпорядній експертизі підлягає вибірково до 20 відсотків документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 8 Закону), яка здійснюється відповідно до Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" та Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему України від 03.12.2004 N 391, зареєстрованої у Мін'юсті 21.12.2004 за N 1618/10217.

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (стаття 11 Закону).

Вимоги до технічної документації зі складання державних актів на право власності на земельну ділянку передбачені пунктом 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.99 N 43, зареєстрованого у Мін'юсті 04.06.99 за N 354/3647 (далі - Інструкція).

Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 12 Закону).

Складання та видача державних актів на право власності на земельні ділянки здійснюється у порядку визначеному розділами 2, 3 Інструкції.

Реєстрація державних актів на право власності на земельні ділянки здійснюється відпорядно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 N 174, зареєстрованого у Мін'юсті 25.07.2003 за N 641/7962.

До четвертого питання.

Відповідно до пункту 15 Перехідних положень Кодексу, до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

До п'ятого та шостого питання.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" пункту 15 Перехідних положень Кодексу, запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення) (підпункт "б" пункту 15 Перехідних положень Кодексу).

На думку Держкомзему, умови визначені абзацом третім підпункту "б" пункту 15 Перехідних положень Кодексу поширюється і на попередні договори, що укладаються відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України та передбачають купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" пункту 15 Перехідних положень Кодексу.

До сьомого питання.

Громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог Закону України "Про оренду землі".

Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін (розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі").

 

Голова

В. В. Воєводін

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

5.jpg

Юмор

PR-CY.ru