Прежде чем я продолжу наше путешествие по удивительному и непредсказуемому миру теплоснабжения и ГВС, позвольте мне предложить вашему вниманию письмо одного из читателей нашего сайта по поводу прочитанных трех предыдущих частей этой статьи. Наверное, можно назвать этого человека не просто читателем, а я бы назвал его сочувствующим участником нашего сайта – Юрия Крупиевского (к сожалению, не знаю отчества). Это важно! ведь человек, которого я представляю лучше всех нас, вместе взятых разбирается в этих вопросах, так как посвятил всю свою жизнь этой сфере деятельности. А сегодняшняя его деятельность граничит с правозащитнической деятельностью в сфере теплоснабжения и ГВС.

Это письмо было отправлено через раздел КОНТАКТЫ сайта http://osbb.kiev.ua/.

Тема: ЦО ГВС. Здравствуйте, Олег!
Я давно занимаюсь вопросами, которые Вы публикуете на своём сайте. По профессии я инженер-метролог, всю жизнь занимался учётом и автоматическим регулированием в теплоэнергетике. Уже год как на пенсии и поэтому продолжаю прикладывать свои знания в организации правильной оплаты за ЦО и ГВС. Хотелось бы поделиться некоторыми соображениями по поводу статьи.
Хочу обратить Ваше внимание на уточнения в Вашем тексте:
1. Правилами визначено, що кількість тепла (обсяг теплової енергії) вимірюється в Гкал, теплова потужність вимірюється в Гкал/час, а кількість (обсяг) теплоносія – в кубічних метрах (або в тоннах). Фіксування параметрів теплоносія передбачено типовим договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (додаток 1 до Правил).

2. Во всём тексте значение температуры в град.С, лучше обозначать так – (55 - 5)оС. При наборе в Word значение градуса выполняется как надстрочный символ.

3. Вы писали: «Одна Гигакалория в среднем нагревает 22,5 кубометра воды (этот показатель необходимо проверять в своей энергетической компании, хотя они стараются эти данные держать в секрете) до 50оС – 55оС (согласно с нормой)».
Указанные 22,5 кубометра воды нагреть одной Гигакалорией в Киеве не получится, т.к.
а) среднегодовая температура холодной воды по Киеву 10 град.С (принимается при программировании теплосчётчиков, не имеющих первичного преобразователя температуры на трубопроводе ХВС). 
б) расчётная температура горячей воды - 55 град.С
Даже при выполнении расчёта по этим температурам результат нигде не может быть использован, т.к. не учитывает потери теплоэнергии во внутридомовых сетях (в том числе и в линиях циркуляции и полотенцесушилках). Реальный норматив по подогреву 1 куб.м для Киева выраженный в Гкал/куб. м невозможно получить от Главного управления цен и ценовой политики КГГА, хотя он есть в ценовом выражении в письме указанного Управления 09050/2-642 от 05.03.2007 и во всех расшифровках составляющих тарифа на ГВС.
Главное управления цен и ценовой политики КГГА в своём ответе мне ссылается на необходимость «разработки» этого норматива Министерством ЖКХ, а последнее резонно отвечает, что это норматив городской, т.к. в разных городах Украины среднегодовая температура холодной воды разная. Таковой есть во Львове, Харькове и т.д., но .... не в Киеве.

С уважением Ю. Крупиевский.

К этому письму было предложено несколько вложений, которые являются очень показательными для столицы, но я советую, как минимум их прочитать каждому нашему читателю, интересующихся этим непростым вопросом. 

Перше вкладення - ЛИСТ.

Голові Київської міської Держадміністрації ПОПОВУ О.П.
Голові правління АК Київенерго СОКОЛОВСЬКОМУ Е.
Голові правління АК Київводоканал ФІЛАТОВУ Я.О.

Основою для перерахунків комунальних платежів за опалення і гаряче водопостачання в будинках, що мають на балансі індивідуальні теплові пункти (бойлерні), і обладнані теплолічильниками загальної кількості теплової енергії спожитої будинком на опалення і підігрів гарячої води а також водолічильниками кількості холодної води на приготування гарячої води являються «зведений акт» і «зведений тристоронній акт», які складаються в кінці опалювального сезона на основі місячних табуляграм.

Місячні табуляграми підписуються представниками РВЗ (районних відділів збуту) Київенерго і представником власника будинку.

Для вірного оформлення цих документів потрібно коректно розщепити загальну кількість спожитої будинком теплової енергії на спожиту на опалення і на підігрів води.
Таке розщеплення зовсім не турбує Київенерго тому, що свої кошти за теплоенергію вони отримують безвідносно до того, як ця теплоенергія розщеплена.

Така ж ситуація з Київводоканалом – вони отримують кошти за холодну воду.

Але вірна методика розщеплення вкрай необхідна власникам будинків для перерахунків комунальних платежів за опалення і гаряче водоспоживання.

В нинішній час кількість теплової енергії на підігрів гарячої води пишеться зі «стелі» і підписується всіма підписантами зведеного тристороннього акта.

Вважаємо за доцільне зобов’язати всіх підписантів вказаних документів робити розрахунок кількості теплової енергії на підігрів гарячої води виходячи із середньорічного нормативу 0,055 Гкал/м3 згідно листа ГУ цінової політики КМДА №09050/2-642 від 05.03.2007.

Такий саме норматив закладений і в розрахунок ціни підігріву 1 м3 гарячої води до липня 2010 року (7,18 грн./м3 при ціні теплової енергії для мешканців 130,6 грн./Гкал).

7,18 грн./м3 /130,6 грн./Гкал =0,055 Гкал/ м3.

Кількість теплової енергії на підігрів гарячої води в вищезазначених будинках в літній період (з травня по вересень) визначається за показниками теплолічильника.

В квітні і жовтні потрібно використовувати середньорічний норматив 0,055 Гкал/ м3.

В інші місяці потрібно використовувати норматив для зимового періоду, який складає 0,06 Гкал/ м3

Вважаємо за доцільне довести до відома всіх власників вищевказаних будинків методику розрахунку комунальних платежів за опалення і гаряче водоспоживання для щомісячної оплати мешканцями за реально спожиті послуги по опаленню і ГВС.

Також вважаємо за доцільне зобов’язати Київенерго і Київводоканал ввести єдиний розрахунковий день для того, щоб звіт за спожиті теплову енергію і воду на підігрів здійснювались за один і той же період.

Голова Спілки власників житла Києва                                                                                       С.М.Дєдов
Підготував:
Ю. І. Крупієвський. 

Друге вкладення – МЕТОДИКА.
Методика розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на потреби гарячого водопостачання (ГВП).

Дана методика розроблена на підставі галузевого нормативного документу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94, за погодженням з ВАТ «Проектний та науково-дослідний інститут по газопостачанню, теплопостачанню та комплексному благоустрою міст та селищ України «УкрНДІінжпроект».

1. Кількість спожитої теплової енергії на потреби для підігріву 1 куб.м води до 500 С визначається за формулою:

Qг.в. = 1,2 * CВ * GН * 103 * ( 550 – tх.в. ) * 10-6

Де:
1,2 – коефіцієнт, який враховує тепловіддачу в приміщеннях від теплопроводів систем ГВП (п.2.4.1 КТМ 204 );
СВ – теплоємність води, приймається рівною 1 ккал/л  0С;
Gн - витрати гарячої води, приймається 1 куб.м.;
50о – нормативна температура гарячої води, оС (згідно з вимогами п.10.1.3 Правил користування тепловою енергією);
tх.в.– температура холодної води (водопровідної) води. На підставі багаторічних спостережень для м.Києва приймається взимку 50 С, влітку 150С;
10-6 - поправочний коефіцієнт від Ккал до Гкал.

Qг.в. = 1,2*1*1*103*(55-10)* 10-6 = 0,054 Гкал/куб.м- середня за рік

Qг.в. = 1,2*1*1*103*(55-5)* 10-6 = 0,06 Гкал/куб.м- середня взимку

Qг.в. = 1,2*1*1*103*(55-15)* 10-6 = 0,048 Гкал/куб.м- середня влітку

Про затвердження Методики проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26 грудня 2002 року N2306. Зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 28 грудня 2002 р. за N 100/483. Із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації 
від 17 жовтня 2003 року N 1923. 

5.7. Нарахування за підігрів води (графа 7 зведеного тристороннього акта) здійснюються за поставлену теплову енергію для підігріву води, обсяг якої не повинен перевищувати нормативний, розрахований виходячи з потреб теплоти на гаряче водопостачання, теплоємкості води, норми витрат води на гаряче водопостачання при температурі 55° C, з урахуванням t° холодної води (водопровідної) взимку та влітку (згідно з Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затвердженими Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству, КТМ 204 України 244-94). 

Если вы усвоили предыдущие части этой статьи, то вы сможете сделать свои выводы по поводу выше прочитанного. А моя задача вести вас дальше по этой теме, которая неожиданно для меня оказалась итак чрезвычайно емкой.

ТЕПЛОТАРИФНАЯ ЗАПАДНЯ.
ОСМД / ЖСК иногда живут годами без сверок с энергетическими компаниями затрат тепловой энергии дома на отопление и горячее водоснабжение. Такое положение вещей, естественным образом приводит к тому, что ОСМД / ЖСК, в результате, могут столкнуться с гигантскими задолженностями перед энергогенерирующими компаниями. 

Причиной таких задолженностей может быть все что угодно! Но, как правило, неправильное начисление количества Гигакалорий тепловой энергии на отопление дома или подогрев холодной питьевой воды до состояния горячей. Ведь ОСМД / ЖСК могут считать или предполагать, что считают по-своему, а энергогенерирующая компания будет считать по-своему. Умышленно или «нечаянно» ОСМД / ЖСК или энергогенерирующая компания могут использовать ошибочные методики, а то и просто допускать откровенные ляпы в расчетах. 

Это могут быть и откровенные завышения стоимости одной Гигакалории тепловой энергии в общедомовом потреблении, притом, что стоимость Гигакалории определяется утвержденными тарифами. Это могут быть недоучтенные ОСМД / ЖСК накладные расходы энергогенерирующей компании. Также причиной этому может быть то, что жильцы дома считают расход горячей воды по поквартирным счетчикам (по сути, по водомерам, а не теплосчетчикам), то есть по кубатуре, которая, как им кажется, имеет определенную стоимость. А фактический расход тепловой энергии может оказаться выше из-за перегрева воды, к примеру, на пять градусов, а это приведет к значительной разнице в сравнении с расчетами энергогенерирующей компании. 

К тому же имеется расход горячей воды на общедомовые нужды (уборка, умывание персонала, стирка тряпок и т.п.), а расход тепловой энергии на отопление может неправильно рассчитываться на отопление мест общего пользования. 

А что говорить о субсидиях, на суммы которых люди уменьшают свои платежи, которые ложатся иногда мертвым грузом на плечи ОСМД / ЖСК, пока государство не соизволит погасить их. К тому же причиной не состыковки данных ОСМД / ЖСК и энергогенерирующей компании может служить банальное воровство горячей (не говоря уже о холодной) воды из кранов. Эту тему – виды и способы воровства, мы подробно рассматривали в статье раздела сайта ВОПРОСЫ-ОТВЕТЫ: «По общедомовому водомеру дом тратит на 100 м3 воды больше, чем показывает сумма поквартирных счетчиков воды. Что делать, жильцы дома отказываются платить дополнительные деньги за воду, а ОСМД несет постоянные убытки?» и комментариев к ней, о чем руководство ОСМД / ЖСК может и не догадываться. В общем причин не состыковки данных ОСМД / ЖСК по затратам тепловой энергии с данными энергогенерирующей компанией может быть множество. 

Умышленное, по-незнанию или банально уклонение из-за лени руководства ОСМД / ЖСК от составления актов сверки на базе табуляграмм с энергогенерирующими компаниями, подобно копанию для себя могилы.

Если в вашем ОСМД / ЖСК все это отслеживается, считается, сверяется, значит, вы можете спать спокойно, а у кого это не контролируется – обязательно в каком-то будущем ждите маленьких, больших или гигантских «сюрпризов». 

Поэтому для любого председателя ОСМД / ЖСК должен быть закон – организовать учет всего, что можно сосчитать и установить счетчики на все на что можно их установить.

Отсюда можно сделать вывод, что в теплототарифные ловушки ОСМД / ЖСК сами попадают, по халатности председателей, излишней их самоуверенности и конечно их лености. 

А это связано с тем, что не ведется встречный контроль и регулярный мониторинг цифр (сверка данных) с энергогенерирующими компаниями. А иногда, из-за того, что ОСМД / ЖСК не контролируют «своего движения» по незнанию/неопытности сами себе эти ловушки устраивают.

А если говорить о причинах, которыми движимы энергогенерирующие компаний в вопросах отсутствиях организации встречного контроля со стороны ОСМД / ЖСК. То они считают, может и правильно считают, что если руководителю ОСМД / ЖСК это не нужно и он со своими жильцами готов сейчас или в будущем по долгам платить по суммам, выставляемых энергогенерирующей компанией сегодня, то зачем сотрудникам энергопоставщика иметь лишнюю головную боль. И прилагать излишние усилия, чтобы кого-то куда-то двигать и агитировать за проверку их деятельности.

И чтобы в эти теплотарифные ловушки не попасть, каждый председатель ОСМД / ЖСК должен неустанно выискивать узкие места во взаиморасчетах своих объединений с энергогенерирующими компаниями. И где можно поставить на разночтениях крест к этому необходимо неуклонно двигаться и настойчиво приводить разночтения к общему знаменателю.

Предлагаю пройтись по некоторым узким местам, которые приводили некоторые ОСМД / ЖКХ к огромным задолженностям перед энергогенерирующими компаниями, которые ставили существование объединений и собственность владельцев квартир под серьезную угрозу.

Давайте попробуем проиллюстрировать одну из возможных ситуаций, на примере Аллиного дома.

В Аллином доме исчисление тепловой энергии на подогрев холодной питьевой воды до состояния горячей воды, происходит по счетчикам поквартирного учета горячей воды. То есть по кубатуре, а это как мы уже знаем не верный учет, ведь нагрев воды – затраты тепловой энергии в Гигакалориях ничего общего с кубатурой израсходованной воды не имеет.

А если в квартирах жильцов водомеры горячей воды отсутствуют, то расход горячей воды жильцами дома исчисляется по кубатуре, согласно с установленными нормами потребления. А это 3,5 кубометра горячей воды (на одного человека) в месяц, с температурой на выходе из крана не менее 50оС – 55оС. Но как бы там ни было, кубатура, полученная исходя из водомерных счетчиков, или нормой потребления горячей воды на одного человека, умножается на тариф (для каждого региона/города утверждается местной властью свой тариф). Но, как я уже упоминал, энергогенерирующие компании не интересуют показатели водомеров, да и нормы их не будут очень-то интересовать, если вопрос будет стоять в компенсации фактически израсходованной тепловой энергии на конкретный дом для отопления и нагрева холодной воды до состояния горячей.

Согласно с показаниями теплового счетчика, по отоплению в доме Аллы было потрачено тепловой энергии 20 Гкал и эти 20 Гкал были умножены на тариф и разбросаны на всех жильцов дома согласно с занимаемой площадью, с включением в расчеты обогрева мест общего пользования. А вот стоимость горячей воды жильцами рассчитывалась согласно с показателями поквартирных водомеров горячей воды помноженных на тот самый тариф.

И неопытному председателю может показаться все вроде как гладко, но такой взаиморасчет может вестись между жильцами дома и ОСМД / ЖСК. А вот энергогенерирующая компания, может считать совсем по-другому, без учета показателей поквартирных счетчиков, которые могут иметь силу только во взаиморасчетах между жильцами дома и объединением и то по взаимной договоренности, опечаткой комиссией из ОСМД / ЖСК и регулярной поверкой этих счетчиков на предмет правильного счета. 

Вспомните, что, как правило, нет прямых договоров между потребителями и энергогенерирующими компаниями, поэтому те самые поквартирные счетчики горячей воды у энергетиков не значатся и у них на балансе не состоят. Соответственно, если это не было отмечено в договоре между ОСМД / ЖСК и энергогенерирующей компанией, значит в «кулуарах» энергетической компании расчет может вестись по кубометрам воды на одного человека или еще как-то по другому. Разумеется каждая ситуация индивидуальна.

Если тепловой счетчик в доме считает затраты тепла только на отопление, это значит что неизвестно фактическое потребление тепловой энергии на подогрев холодной питьевой воды до состояния горячей воды. Уникальность этой ситуации может состоять в том, что кроме возможной не состыковки показателей счетчиков фактического потребления горячей воды, и расчетами потребления тепловой энергии энергетической компанией, жильцы квартир могут платить только согласно утвержденным тарифам. А энергогенерирующая компания к этим тарифам может плюсовать некие накладные расходы, связанные с особенностью расположения дома.

Мы можем спорить о том, законно начислять на утвержденный тариф дополнительные суммы или незаконно, но этого не можно исключить из-за особенностей договора/договоренности между местными органами власти и конкретной энергогенерирующей компанией как хозяйствующего субъекта. 

Поэтому энергогенерирующие компания к сумме тарифов, по которым платят жильцы, вполне может плюсовать свои накладные расходы, якобы связанные с транспортировкой теплоносителя, потерями в ходе этой транспортировки, и их расходами на администрирование этих процессов и расчетов, связанных с взаимодействием с ОСМД / ЖСК.

Конечно, проверить это можно! Мы можем взять, полученные через суд табуляграммы (если у вас, их нет в связи с сезонными подписаниями актов сверки), и сравнить их показатели фактического расхода тепловой энергии на ваш дом с выставляемыми суммами за Гигакалории. Но тогда ответьте на вопрос, как вы собираетесь через годы отстаивать снятие накладных расходов связанных с потерями теплоносителя по пути к вашему дому и административные расходы, связанные с вашим домом. Все это задним числом сделать невероятно трудно и вряд ли под силу вам с вашими скудными ресурсами.

В любом случае, тягаться по поводу формирования цены с компанией, которая съела на этом ни одну «собаку», очень сложно! В результате споров вы можете все равно обнаружить огромную не состыковку данных, а с ней огромную уже фактическую задолженность! Если такое положение вещей будет длиться ни один год, то общая задолженность может стать опасной для каждого владельца квартиры. И если ее помножить на год, а то и на несколько лет, то результаты могут оказаться очень плачевными.

А вытаскивать «плоскогубцами» из людей, пусть даже их фактические задолженности через годы может оказаться невозможным. Когда сумма вырастает за рамки психологически приемлемой величины для добровольной компенсации жильцами, становятся невозможными мольбы, и в этом случае эффективными становятся только суды. А в таком случае вместо одного суда вам придется вести десятки судов, а это значит в основном со своими жильцами. При этом вы будете убиваться и транжирить себя ради того, чтобы не только ваш дом, но и их дом не объявили банкротом, и ОСМД / ЖСК вместе с ним. Готовы ли вы к такому положению вещей?

Теперь о субсидиях, которые могут тоже оказаться причиной гигантских задолженностей ОСМД / ЖСК перед энергогенерирующими компаниями. Дело в том, что все субсидии, на суммы которых, зачастую жильцы дома сами себе снижают счета приходящие от ОСМД / ЖСК, должны компенсироваться объединению / ЖСК, государством. При этом объединением / ЖСК, должны все равно оплачиваться задолженность перед энергогенерирующими компаниями в полном объеме, а после дожидаться возврата накопленных сумм за субсидии местными органами власти. 

В разрешении конфликтов в вопросах субсидий мое мнение заключается в том, что, как и в отношениях с энергогенерирующими компаниями и другими монополистами в вопросах тепловой энергии и т.п. должны быть прямые договора. Так и в отношениях субсидий должны быть выстроены прямые отношения между государством (местными органами власти) и субсидируемым человеком. Эти отношения могут строиться через кредитные карточки (государство будет на них оплачивать субсидируемые суммы), как в оплатах на рождение ребенка (практика-то имеется), а может еще, каким другим образом и способом. И если в этих прямых отношениях кто-то кого-то решит надурить, то третий за это не будет отдуваться, а по «морде» будет получать тот, кто этого заслужил. 

У нас же готовы зарубить хорошее дело, три раза подставить ОСМД / ЖСК, подтолкнув руководителей к грани криминала, лишь бы не общаться напрямую с народом и как стрелочникам делать виноватых объединения и кооперативы которые вынуждены отвечать своим имуществом и свободным временем руководителей. 

Как бы там ни было, представим себе, что халатный или неопытный председатель ОСМД / ЖСК переводил энергетической компании, честно все суммы, перечисляемые на расчетный счет ОСМД / ЖСК жильцами как оплату за тепловую энергию, без учета разницы субсидий. А это значит, что все недоплаченные жильцами суммы ОСМД / ЖСК должно было оплачивать из своих накопленных денег и требовать компенсацию этих денег у местных органов власти. Конечно, сути государственной задолженности перед ОСМД / ЖСК это не меняет, но и согласно законодательству это не меняет сути фактической задолженности ОСМД / ЖСК перед энергогенерирующей компанией, а с ней и реальной ответственности за отсутствующую оплату согласно законодательству вплоть до объявления объединения или кооператива банкротами.

РЕАЛЬНЫЙ ПРИМЕР ИЗ ЖИЗНИ:
Этот пример построен на фактических цифрах одного из проблемных ОСМД / ЖСК, которому чудом удалось вырваться из «лап банкротства». 
Благодаря тому, что в доме стоял общедомовой тепловой счетчик, считающий расход тепловой энергии за отопление, проблем с оплатами за отопление не возникло. 

Здесь события разворачивались вокруг оплаты за горячее водоснабжение из-за того, что весь контроль был пущен на самотек, а отсюда возникли гигантские долги. 

Новый председатель решил разобраться в табуляграммах, в которых отображались затраты тепловой энергии использованных на подогрев горячей воды ее дома (председатель женщина). 

Следующим шагом председателя стало выяснение вопроса, сколько 1 Гкал нагревает кубометров воды к уровню необходимой температуры. 

Эту информацию достать у энергогенерирующей компании оказалось невероятно трудно, но в результате она узнала, что 1 Гкал нагревает 22,5 кубометра воды до 55оС по норме. Выше, из письма нашего друга мы уже знаем, что этот показатель для Киева не применим и в каждом городе в зависимости от среднегодовой температуры он свой, но председателю как-то удалось задействовать именно эту цифру в Киеве. 

Следующим шагом председатель ОСМД / ЖСК сделала простые арифметические расчеты. Умножила количество жильцов дома, которые реально зарегистрированы и живут в доме на норму потребления горячей воды на одного человека 3,5 кубометра. А после этого разделила полученную кубатуру, по норме потребляемой горячей воды на 22,5 кубометра воды и получила количество Гигакалорий тепловой энергии на подогрев всей по норме израсходованной горячей воды в доме. А далее полученное количество Гигакалорий она умножила на согласованный местными органами власти тариф на стоимость за 1 Гкал. И выяснила, что дом потребляет определенное количество Гкал за, которые ОСМД / ЖСК в целом должно было выплатить определенную сумму. 

В результате выяснилось, что разница ее расчетов потребления Гкал было на десять Гкал меньше, чем в расчетах энергогенерирующей компании. В ее случае эта разница капала ежемесячно, что привело только в один год задолженность на 40 000 грн. При этом жильцы дома считали, что у них нет никакой задолженности, так как оплачивали, в среднем, своевременно и в полном объеме.

Почему же так происходит?

Этот вопрос нужно задавать через суды энергетическим компаниям, которые до сих пор не могут или не хотят разобраться с вопросом конкретного продавца горячей воды, а не подогрева холодной воды до состояния нормированной (50оС – 55оС) горячей воды.

Другими словами, если люди считают расход горячей воды своими водомерами в кубометрах, то и счета за горячую воду должны приходить не в Гигакалориях или наоборот, энергогенерирующая компания должна выставлять счета в кубометрах горячей воды, а не подставлять объединения и кооперативы этой неразберихой «под монастырь».

К тому же многие острые вопросы были бы решены благодаря прямым договорам между поставщиком услуги и конечным потребителем.

Как ВЫВОД могу посоветовать – «на Бога надейся, а сам не плошай!». 
Другими словами, конечно, нужно учитывать данные поквартирных счетчиков, но только эта информация должна использоваться, для того чтобы справедливо считать пропорцию деления на жильцов выставляемой суммы энергетической компанией на объединение / ЖСК. А суммы считать не те, которые люди считают сами себе, а перераспределять фактически затраченные расходы на тепловую энергию. 

К тому же не стоит забывать о расходе горячей воды на общедомовые нужды и тоже перераспределять затраты на нее. 

Конечно, можно поступать так же как поступает большинство умных председателей, которые, во-первых, контролируют фактические энергозатраты всего дома. Во-вторых, чтобы не формировать конфликтов с людьми, у которых стоят счетчики горячей воды и которые могут сами помножить тариф на показатели счетчиков. Председатели, просто считают им излишние затраты на тепловую энергию, которые вылезли за пределы общих оплат жильцами как затраты на тепло или расход тепла или ГВС на общедомовые нужды – конфликта нет, а жильцы эти данные проверить не могут, да и будут ли проверять?

Насчет субсидий я свое мнение высказал выше и считаю, что все председатели должны об этом писать, добиваться, кричать на каждом углу, требовать, выбивать, судиться и т.п.

Ниже, в качестве приложения к этой теме, хочу вам предложить для изучения, на мой взгляд, очень показательное судебное дело. Это дело хоть и не затрагивает напрямую рассматриваемые нами здесь ситуации, но в суть этого дела заложены ракурсы этих ситуаций и тех узких мест, которые мы должны вместе с вами в своей деятельности держать под контролем всеми возможными способами.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2007 р. № 35/89

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді В.М.Палій, судді І.М.Васищака, судді М.М.Черкащенка,
розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення “Екос” Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд”
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2006р.
у справі №35/89
за позовом Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер”
до
Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту 
Житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення “Екос” 
Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд”
про стягнення 501 286,49 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Поліщук А.М. (довіреність у справі),
від відповідача:  Фомін Г.А., Савченко Н.Т. (довіреності у справі),

У судовому засіданні 27.02.2007р. оголошувалася перерва до 13.03.2007р. в порядку, передбаченому ст.77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан-Пауер” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду об’єктів соціально-побутового призначення “Екос” Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд” і просило суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з останнього 436 849,15 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію у вигляді гарячої води, 74 001,05 грн. пені, 12  818,23 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором від 01.01.1998 р. №420307 щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії у вигляді гарячої води. 

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2006р. (суддя Якименко М.М.) у позові відмовлено повністю з посиланням на те, що згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002р. №1245 теплопостачальним підприємствам міста та житлово-експлуатаційним організаціям після закінчення опалювального періоду протягом наступного кварталу необхідно проводити перерахунки з населенням за надані послуги з опалення та гарячу воду з урахуванням відхилення реальних температур теплоносія від прийнятих при розрахунках нормативів та з урахуванням обсягів фактично наданих послуг.

Позивач даний перерахунок не здійснив, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума заборгованості вказана без врахування названого розпорядження.

Окрім того, судом зазначено, що борг, який склався перед позивачем, є боргом населення, кінцевого споживача послуг, котрі надає виробник –позивач. Відповідно до Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” відповідач провів реструктуризацію заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд також послався на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2005р. №664 “Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги” та підписані трьохсторонні акти про зарахування на користь позивача сум у відповідності до вказаної постанови.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягаються задоволенню, оскільки у разі їх задоволення, виникне ситуація подвійної оплати заборгованості за надані послуги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006р. (головуючий, суддя Моторний О.А., судді Кошіль В.В., Вербицька О.В.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Згідно постанови присуджено до стягнення з відповідача 339 509,02 грн. заборгованості.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2006р. зазначену постанову суду апеляційної інстанції скасовано, як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Зокрема, суд прийняв рішення щодо не всіх позовних вимог.

За результатом нового перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, Київським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 23.11.2006р. (головуючий, суддя Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Ропій Л.М.), якою рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2006р. скасовано. Позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 339 509,02 грн. основної заборгованості, 17 400,0 грн. пені, 12 818,23 грн. –3% річних та судові витрати. В частині стягнення 97 340,13 грн. заборгованості провадження у справі припинено на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору. В іншій частині позову відмовлено.

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення з відповідача 97 340,13 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач в уточненнях до позовних вимог з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 19.09.2006р. (лист від 15.11.2006р. №22/1760) погодився з тим, що під час розгляду справи відповідачем була частково погашена заборгованість у розмірі 97 340,13 грн., та яка станом на 01.06.2006р. складає 339 509,02 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості мотивована тим, що матеріалами справи підтверджено, що зобов’язання відповідача по оплаті поставленої позивачем теплової енергії виникло на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору від 01.01.1998р. №420307 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води. Проте, відповідач не виконав свої зобов’язання за договором щодо оплати вартості спожитої теплової енергії за встановленими договором тарифами за період з січня по серпень 2004 року у розмірі 339 509,02 грн., у зв’язку з чим суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості та 3% річних від простроченої суми, передбачених ст.625 ЦК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, передбаченої пунктом 9.2. договору, суд апеляційної інстанції керувався статтями 220, 233 ГК України та виходив з того, що оскільки теплопостачання здійснювалось до житлових будинків та борг відповідача утворився внаслідок несплати населенням комунальних послуг, у тому числі теплової енергії, і порушення зобов’язання не завдало збитків позивачу, то суд визнав за можливе на підставі пункту 3 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені з 74 001,05 грн. до 17 400,0 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про неправомірне застосування судом першої інстанції Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, оскільки ст.1 цього Закону передбачено, що заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Відповідно до ст.6 Закон набирає чинності з 1 липня 2003 року, позивач же звернувся з позовом про стягнення заборгованості за період з січня 2004 року по серпень 2004р.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що не може бути підставою для відмови в позові посилання відповідача на підписані трьохсторонні акти про зарахування на користь позивача сум відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2005р. №664 “Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги”, оскільки, як стверджує сам відповідач, проведення оплати з держбюджету на підставі вказаної постанови КМУ було здійснено у квітні 2006 року на суму 72 912,0 грн., тобто на момент ухвалення рішення суду першої інстанції від 16.02.2006р. у даній справі така оплата ще не була здійснена.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

У своїй касаційній скарзі та уточненнях до неї, скаржник посилається на не врахування судом апеляційної інстанції того факту, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу, є боргом мешканців будинків за спожиту теплову енергію. У зв’язку з чим виконання відповідачем зобов’язань за договором, укладеним між ним та позивачем, залежить від виконання своїх зобов’язань мешканцями в частині своєчасної оплати за спожиті комунальні послуги, що, на думку скаржника, є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов’язань за договором в частині оплати поставленої позивачем теплової енергії в силу ст.614 ЦК України.

Також скаржник стверджує про незастосування судом апеляційної інстанції Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, постанови Кабінету Міністрів України №705 від 22.05.2006р. та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002р. №1245.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір від 01.01.1998р. №420307 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого позивач зобов’язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю (відповідачу) теплову енергію у вигляді гарячої води, а покупець – приймати товар та своєчасно здійснювати оплату за нього.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним. 
Всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від позивача виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пунктів 6.4. та 6.5 договору, відповідач щомісяця з 12 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів звіряння розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення для сплати прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць, а також самостійно сплачує за прийняту теплову енергію, згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що сторони при його виконанні зобов’язуються керуватися Законом України “Про електроенергетику”, Правилами користування тепловою енергією, Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії, та іншими обов’язковими для виконання нормативними актами. 

Відповідно до пунктів 6.1., 6.3 договору, тарифи на теплову енергію розраховуються по групах споживачів “Енергопостачальною організацією” (позивачем), затверджуються у встановленому порядку і підлягають перегляду у випадках зміни розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії, а також в інших випадках, передбачених діючими нормативними документами. Всі розрахунки за договором виконуються на підставі рахунків, які відповідач отримує від позивача, виключно у грошовій формі (Постанова КМУ від 21.05.97 №487) за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п.9.5.7 Правил користування тепловою енергією, при відпусканні теплової енергії для опалення і гарячого водопостачання житлових будинків державного фонду, а також житлового фонду кооперативних та громадських організацій (в тому числі житлово-будівельних кооперативів) розрахунки енергопостачальних організацій здійснюються не з окремими квартиронаймачами (членами-пайовиками житлово-будівельних кооперативів і т.д.), а з органами житлово-комунального господарства, які здійснюють експлуатацію житлового фонду (житлово-експлуатаційна контора, домоуправління, житлово-будівельний кооператив і т.д.).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем здійснювалось нарахування за теплову енергію у період з січня 2004 року по серпень 2004 року у розмірі 43 6849,15 грн., розмір спожитої теплової енергії підтверджується табуляграмами по кожному місяцю спірного періоду. Проти вказаного розміру заборгованості відповідач не заперечує, про що ним зазначено у доповненні до пояснень (а.с.28-29 т.5).

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень, ч.1 ст.193 ГК України, п.4 Прикінцевих та перехідних положень та ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.7 ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Санкції за прострочку виконання грошових зобов’язань встановлені як статтею 231 ГК України, так і статтею 625 Цивільного кодексу України. 

Так, згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

При цьому, частина перша статті 229 ГК України та частина перша ст.625 ЦК України встановлюють виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість як стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов’язання, так і стягнення сум, право на яке виникає у кредитора на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, зокрема, Цивільним кодексом України встановлені санкції за прострочку виконання грошових зобов’язань, а саме ч.2 ст.625 цього Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 

В силу ч.2 ст.20 ГК України права та законні інтереси суб’єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. 

До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України річні, як плата за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких, є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань (постанова Верховного Суду України у справі №6/132).

Враховуючи приписи названих статей, посилання скаржника на відсутність підстав для покладання на нього відповідальності за даним позовом з огляду на те, що спірний борг виник внаслідок не виконання зобов’язань мешканцями будинків щодо оплати за спожиті комунальні послуги, є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції правильно не застосовані положення Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, оскільки відповідно до ч.1 ст.1 цього Закону, заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Названий Закон набрав чинності 01.07.2003р., а заборгованість відповідача перед позивачем виникла у період з січня по серпень 2004 року.

Разом з тим, погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції не вжито всіх заходів щодо повного та всебічного розгляду даної справи із застосуванням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Так, згідно ст.4 Господарського кодексу України, особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України. Це означає, що Господарський кодекс має значення спеціального закону у сфері правового регулювання тих майнових відносин, учасником яких є суб’єкт господарювання і щодо регулювання яких значення загального закону має Цивільний кодекс України.

Предметом регулювання Господарського кодексу згідно ст.1 цього Кодексу, є господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності. Отже, господарські відносини за своєю природою є організаційно-правовими відносинами. При цьому, організаційний аспект господарської діяльності має не тільки свій внутрішній, а й зовнішній прояв. Будь-яке господарство (підприємство) у ринкових умовах не діє у повній самостійності, ізольовано. Воно перебуває в численних зв’язках, у тому числі організаційного характеру, з іншими господарствами та державними і недержавними органами, може відчувати певний організаційний вплив з їх боку.

Зокрема, щодо даного спору, то такий зовнішній вплив має місце з боку держави щодо розрахунків між сторонами договірних відносин. Тому, для його вирішення судом важливим є з’ясувати не тільки дійсну суму боргу, на час ухвалення рішення по суті, яким у даному випадку є постанова суду апеляційної інстанції, але й джерела його погашення.

Проте, ухвала суду апеляційної інстанції від 31.10.2006р. в частині зобов’язання позивача та відповідача провести звірку розрахунків заборгованості залишилася сторонами невиконаною (а.с.26 т.5). У зв’язку з чим, колегія суддів позбавлена можливості перевірити правильність юридичної оцінки щодо безпідставності неврахування судом апеляційної інстанції погашення боргу в сумі 72 912,0 грн. з огляду на припинення судом провадження у справі в сумі 97 340,13 грн., які, як випливає з тверджень відповідача, мали бути погашені як борг населення чеками через Ощадбанк у квітні 2006 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2005р. №664 “Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги”. 

За межами дослідження та юридичної оцінки судом залишилося твердження про передачу у вересні 2006 року боргів мешканців до КП “Житловик” згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації №390 від 21.03.2005р. “Про передачу житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж, відокремлених об’єктів комунального призначення та обладнання об’єктів енергопостачання комунальної власності територіальної громади міста Києва”. 

Фактично не спростовані судом апеляційної інстанції інші твердження відповідача щодо необхідності зарахування сум різниці в тарифах за періоди з 2002 по 2003р. та з 2003р. по 2004 р., проведених у відповідності до розпорядження КМДА від 20.06.2002р. №1245, а також застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України №705 від 22.05.2006р. “Про затвердження порядку перерахування у 2006 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення”, яка визначає період за який повинно бути проведено перерахунок та компенсація, а саме з 01.01.2000р. по 01.01.2005р.

Неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.38 ГПК України, яка зобов’язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Вказані порушення норм процесуального права призвели до неповного з’ясування обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення даного спору по суті заявлених вимог, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо прав і обов’язків сторін.

Допущені порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.1117 ГПК України.

Враховуючи викладене, ухвалені у даній справі рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на характер спору, що виник між сторонами, суду першої інстанцій під час нового розгляду даної справи необхідно з достовірністю з’ясувати обставини справи, та запропоновувати позивачу уточнити позовні вимоги і відповідно до встановленого вирішити спір по суті.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення “Екос” Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд” задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2006р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2006р. у справі №35/89 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий, ______________________________суддя В.М.Палій

Суддя ____________________________________І. М. Васищак

Суддя ____________________________________М. М.Черкащенко.

(Продолжение в пятой части).